Як до дітей ставилися в минулому: моторошні факти про виховання в попередніх століттях

Сьогодні виховання дитини оповите десятками теорій від іменитих педагогів. Сучасне виховання - це цілі стратегії по тому, як виростити дитину успішною, як навчити її долати невдачі і ще багато подібних завдань, які, як нам здається, допоможуть малюкові в житті. Інша справа виховання дитини в минулому.

Минуло не так багато часу, а методи виховання дітей змінилися. Що вже говорити про древні та середні віки. Тоді вбивство дітей вважалося абсолютно нормальним явищем. Які ще жахливі факти про виховання дітей зберігає в собі історія?

Стародавні століття

• У давнину дитину легко могли вбити через фізичну ваду або з побоювань, що її буде важко прогодувати. Батьки частіше залишали в живих хлопчиків, ніж дівчаток.

• Дітей часто приносили в жертву богам. Такий звичай існував у багатьох народів: ірландських кельтів, галів, скандинавів, єгиптян. Навіть в Римі, оплоті цивілізованого світу, дитячі жертвопринесення напівлегально існували.

• Убивання дітей вважалося нормою аж до четвертого століття нашої ери. Лише в 374 р н.е. стараннями церкви був прийнятий закон, який засуджує вбивство дітей. Проте, вбивство незаконних дітей було звичайною справою аж до дев'ятнадцятого століття.

• Щоб зробити дітей слухняними, дорослі лякали їх всякого роду страховиськами. Більшість стародавніх погоджувалися, що було б добре постійно тримати перед дітьми зображення нічних демонів і відьом, завжди готових їх вкрасти, з'їсти, розірвати на шматки.

IV-XIII століття

Нормальним вважалося відмовитися від дитини, відправити її до годувальниці, в монастир або в заклад для маленьких дітей, в будинок іншого знатного роду як слугу або заручника. В іншу сім'ю дитину могли продати, вона була звичайним товаром. В домі до дитини ставилися як до дорослої людини, одразу навантажували її роботою. З трьох років вона могла працювати на городі або в будинку нарівні з іншими дорослими.

• Традиція віддавати дітей була настільки сильна, що існувала в Англії і в Америці до вісімнадцятого століття, у Франції - до дев'ятнадцятого, в Німеччині - до двадцятого. У 1780 р глава паризької поліції дає такі орієнтовні цифри: щороку в місті народжується 21 тисяча дітей, з них 17 тисяч посилають в села годувальницям, 2 або 3 тисячі відправляють в будинки для немовлят, 700 няньчать годувальниці в будинку батьків, і лише 700 годують грудьми матері.

• Діти завжди і всюди погано харчувалися. Навіть в багатих сім'ях вважалося, що раціон дітей, особливо дівчаток, повинен бути дуже мізерним, а м'ясо краще давати в дуже невеликих кількостях або не давати зовсім.

• З часів Риму хлопчики і дівчатка завжди прислуговували батькам за столом, а в середні віки всі діти, за винятком хіба що членів королівської сім'ї, використовувалися як слуги. Лише в дев'ятнадцятому столітті використання дитячої праці стало предметом осуду.

• У середньовіччі дітей часто виводили всім класом зі школи, щоб вони подивилися на повішення, батьки також часто брали дітей на це видовище. Вважалося, що вид страт і трупів корисний для виховання дітей.

• Роль страшного чудовиська для дітей в цей час брала на себе церква.

XIV-XVII століття

Дитині вже дозволено влитися в емоційне життя батьків. проте головне завдання батьків - відлити її в форму, викувати. У філософів від Доминичі до Локка найпопулярнішою метафорою було порівняння дітей з м'яким воском, гіпсом, глиною, яким треба надати форму. З'явилося багато посібників з виховання дітей, поширився культ Марії і немовляти Ісуса. а в мистецтві став популярним образ турботливої матері.

• До вісімнадцятого століття дуже великий відсоток дітей регулярно били. Знаряддями биття були різноманітні батоги, палиці і багато іншого. Навіть приналежність до королівської сім'ї не звільняла від побоїв.

• Тільки в епоху Відродження стали всерйоз говорити, що дітей не слід бити так жорстоко, і то люди, що говорили це, звичайно погоджувалися з необхідністю биття в розумних межах.

• До вісімнадцятого століття дітей не привчали ходити на горщик, а ставили їм замість цього клізми і свічки, давали проносне і блювотне, незалежно від того були вони здорові або хворі. Вважалося, що в кишечнику дітей таїться щось зухвале, злісне і непокірне по відношенню до дорослих. Те, що випорожнення дитини погано пахли і виглядали, означало, що насправді десь в глибині вона погано ставиться до оточуючих.

XVIII століття

Батьки намагаються здобути владу над її розумом і вже за допомогою цієї влади контролювати її внутрішній стан, гнів, потреби, мастурбацію, навіть саму волю дитини. Коли дитина виховувалася такими батьками, її няньчила рідна мати; вона не піддавалася сповиванню і постійним клізмам; її рано привчали ходити в туалет; не змушували, а вмовляли; били іноді, але не систематично; карали за мастурбацію; коритися змушували часто за допомогою слів, а не тільки погрозами. Деяким педіатрам вдавалося домогтися загального поліпшення турботи батьків про дітей і, як наслідок, зниження дитячої смертності, що поклало основу демографічних змін XVIII століття.

• Спроби обмежити тілесні покарання для дітей робилися і в сімнадцятому столітті, але найбільші зрушення відбулися в вісімнадцятому столітті. У дев'ятнадцятому столітті старомодні прочуханки почали втрачати популярність в більшій частині Європи і Америки. Найбільш затяжним цей процес виявився в Німеччині, де до сих пір 80% батьків зізнаються, що б'ють своїх дітей.

• Коли церква перестала очолювати кампанію із залякування, з'явилися нові страшні персонажі: привиди, вервольфи і ін. Традиції залякування дітей стали піддаватися нападкам лише в дев'ятнадцятому столітті.

• Майже всесвітнім звичаєм було обмеження свободи рухів дитини різними пристосуваннями. Найважливішою стороною життя дитини в ранні роки було сповивання. Як показали останні медичні дослідження, сповиті діти вкрай пасивні, серцебиття сповільнене, кричать вони менше, сплять набагато більше, і в цілому настільки тихі і мляві, що доставляють батькам дуже мало клопоту.

• Коли дитина виходила з пелюшкового віку, до неї застосовували інші способи обмеження рухливості, в кожній країні і для кожної епохи свої. Іноді дітей прив'язували до стільців, щоб вони не могли повзати. До дев'ятнадцятого століття до одягу дитини прив'язували помочі, щоб краще стежити за нею і направляти в потрібну сторону.

XIX століття - середина XX

Виховання дитини полягає вже не стільки в оволодінні її волею, скільки в тренуванні, напрямку на правильний шлях. Дитину вчать пристосовуватися до обставин, соціалізують. У дев'ятнадцятому столітті батьки стали набагато частіше виявляти інтерес до своїх дітей.

• До двадцятого століття маленьких дітей було прийнято залишати одних. Батьки рідко дбали про безпеку дітей і запобігання нещасть.

• Коли покарання биттям стало виходити з моди, треба було інші покарання, щоб робити дітей слухняними. Приміром, у вісімнадцятому та дев'ятнадцятому століттях стало дуже популярним замикати дітей в темряві.

ХХ століття

З середини XX с ...