Чиясь думка – це чужий досвід. Комусь може бути корисний, а іншого здатен убити, - Тетяна ВИННИК, 31 рік, письменниця

Найбільша насолода – робити те, що хочу, що не суперечить моїй природі. Внутрішня свобода дорожча за земні блага.Приємно чути заслужену похвалу. За незаслужену стає соромно.

Мама примушувала займатися художньою гімнастикою, яку я ненавиділа. Зараз вдячна їй за це, бо тренування виробили характер.

Якось із братом знайшли підбитого горобця. Він вирвався з моїх рук і потрапив під колеса машини. Досі не можу забути цей випадок.

Коли була мала, дід казав, що більше любить молодшу двоюрідну сестру. За столом говорив із нею, а мене ніби не було. Дуже ображалася. Зараз, коли дід став немічним, провідую його частіше, ніж улюблена онучка.

Добрий вчитель не просто навчає, а допомагає повірити в себе.

Розуміння поезії дається від природи. Можна навчитися аналізувати, але відчувати – ні. Є вірші, в яких ніби все на місці, але це – сконструйовані тексти. А бувають кострубаті, однак їхня енергетика приголомшує.

Усе справжнє – тонке і вразливе. Ікла мають тільки хижаки. Зазвичай такі досягають вершин. Але це не означає, що вони талановитіші за інших.

Найбільше люблю зиму, бо цієї пори святкуємо Різдво.

У вересні 2014-го разом із бійцями добровольчого батальйону ОУН поверталися із зони АТО. Біля Дніпропетровська попали в аварію. Три місяці провела в лікарні. Писати не могла, бо боліло все тіло. Життя стало порожнім і втратило барви. Перший вірш написала вдома, після виписки. І зразу полегшало. Одужувати почала швидше.Якщо без грошей не навчився бути щасливим, то і з грошима не будеш. Про це багато говорив мій покійний чоловік Леонід Талалай. Умів робити свято: збирав у полі квіти, приносив із лісу ожину. За кілька років по його смерті до мене залицявся поет-­іноземець. Повів у дорогий ресторан на березі Дніпра. Їли морепродукти, він робив компліменти. Нуднішого побачення в моєму житті не було. Дивилася з вікна на Дніпро й хотіла плакати.

Втрачаємо не тільки тоді, коли людина померла. Розчарування – це маленька смерть.

З роками важче полюбити.

Пробачити можу всіх, крім убивць. Хай розмовляють про покаяння з Богом, я їм не суддя.

Раніше переживала через плітки, тепер – перестала. Люди, які роблять боляче, тренують мій характер. Якщо не можу пробачити, викреслюю людину з життя. Сварки нічого не змінять.

Не можу терпіти боягузів, бо вони – зло у всіх проявах: підставлять, набрешуть, украдуть.

Люди помиляються, але важливо вчасно виправляти помилки. Завжди вибачаюся перед сином, якщо несправедливо його насварила.

Ідеальна людина – та, яку кохаєш. Якщо є сумніви у цьому – отже, це не любов, а захоплення.